Авторська колонка Мар`яни Савки, головної редакторки і співзасновниці «Видавництва Старого Лева».

Ну що, друзі, підбиватимемо підсумки книжкового року. Пандемія нікуди не поділася, однак ми вже якось навчилася з нею співіснувати і ще намагаємося робити важливі висновки та отримувати позитивні емоції. І цих емоцій насправді багато – бо книги дарують непідробну радість. Особливо в такі непевні часи.

Що було важливим загалом для українського книжкового ринку. Цьогоріч відновив свою роботу «Книжковий Арсенал» і, попри масу викликів у посткарантинний час, забезпечив високу відвідуваність та високоякісну програму заходів. Так само Львівський міжнародний BookForum, після року в онлайні, повернувся до формату живої програми, яка була дуже потрібною для письменницької спільноти.

Цього року, мабуть, вперше за багато років відбулося чимало важливих розмов усередині професійної спільноти. Видавці так довго не розмовляли між собою, що втратили довіру і віру в можливість діалогу задля спільної справи. Але так багато було в нас викликів – і зовнішніх, і внутрішніх, – що необхідність випрацьовувати спільні стратегічні моделі розвитку ринку переважила індивідуальні амбіції. Нам, видавцям, скажімо, постійно доводиться переконувати Кабмін, що українським бібліотекам потрібні щорічні поповнення, а видавцям – закупівлі. Це не якась там наша любов до державних коштів, не захланність, а необхідність, яка дає галузі певний запас міцності. І кошти на поповнення бібліотек виділені. Це, безперечно, заслуга Українського інституту книжки, але і видавців також, які чимало доклали зусиль, щоб проінформувати суспільство про стан речей і загрози. До речі, такі розмови відбулися і на «Книжковому Арсеналі» за ініціативи Влада Кириченка, і на фестивалі «Книги. Кава. Вінтаж», до якого я мала особисту причетність, і в межах проєкту «Книжкова революція» з ініціативи Тараса Шамайди на підтримку законопроєкту, який би дозволяв відшкодовувати частину коштів на оренду приміщень під книгарні. Позитивні зміни, сподіваюся, розпочалися.

Але навіть без підтримки держави «Видавництву Старого Лева» вдалося цього року відкрити ще одну Книгарню-кав’ярню у Львові, на вулиці Личаківська, 22. Цей простір відразу став улюбленим для мешканців кварталу, і це власне той формат, який передбачає продаж не лише наших книжок, а й ТОПів інших видавництв.

Приємною несподіванкою під кінець цього року стала дотаційна тисяча для вакцинованих громадян, яку вони можуть витратити серед іншого і на книжки. Обираючи, як реалізувати ці кошти, люди зупиняють свій вибір зокрема і на книжках Старого Лева.

Ми добряче попрацювали, щоб у 2021 році вийшли друком 140 новинок. Якщо проаналізувати їхні наклади, то найуспішнішим є «Різдвозавр і список Нечемнюхів» від Тома Флетчера, а також у топах продажу новенька книжка у серії про Джуді Муді, і український дитячий бестселер «36 і 6 котів-рятувальників» від Галини Вдовиченко, і новинки від французької авторки Аньєс Мартен-Люган та письменника Жоеля Діккера, і нова книга Доржа Бату «Таємниця старого лами», і роман Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку». Однією з гучних подій року став вихід книжки Олени Стяжкіної «Смерть лева Сесіла мала сенс». Не менш важливі для українського літературного простору новинки – роман Мирослава Лаюка «Залізна вода», збірка віршів Юрка Іздрика, новинки від Наталки Сняданко та Богдана Коломійчука. Ми видали і такі важливі книжки, як «Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності» Михайла Винницького та «Моя мандрівка у Країну морпіхів» — щоденник капелана і морського піхотинця Андрія Зелінського. А 1000-ою книжкою «Видавництва Старого Лева» стала збірка «Осінні віршики».

За ці 140 новинок 2021 року мені не те що не соромно, мені за них приємно. Бо я впевнена, що ми дали читачам чудовий вибір на всі смаки. І саме з числа цих новинок ми маємо книги, які здобули вагомі премії. Жанровий кросовер, книга живих мемуарів Павла Вольвача «20+1, або Земля мертвих» (щойно лише подумала про символічність щодо 2021 року) увійшла у трійку фіналістів премії «Еспресо. Вибір читачів» (голосування триває до кінця року). Збірка блискучих есеїв Андрія Бондаря «Ласощі для Медора» не лише отримала перемогу у номінації «Гра в дорослішання. Як ми зростаємо незалежними» BookForum Best Book Award 2021, а й стала виданням, за яке Андрій отримав престижну премію PEN-центру імені Юрія Шевельова. Відзнаки у цій премії отримали також книжки Станіслава Асєєва та Миколи Рябчука. Не можу не радіти ще одній чудовій нагороді – для нашого автора з Полтави, неперевершеного майстра короткої прози Сергія Осоки. Цього року він здобув Гран-прі Міста літератури ЮНЕСКО. А Ірина Шувалова отримала спецвідзнаку цієї премії за свою книжку віршів «каміньсадліс».

Дитячі автори мали можливість позмагатися за входження у топ від Простору Української Дитячої Книги BaraBooka. Відтак серед переможців Барабуки у номінації «Родинне читання» – неймовірно важлива дитяча книжка Світлани Ройз «Таємниця Життя та смерті» (з ілюстраціями Марії Рудик). У номінації «Проза для юнацтва» – драйвовий молодіжний роман Наді Білої «Ел і Ева», а в номінації «Серія книжок про світопізнання» – унікальний дитячий нон-фікшн Романи Романишин та Андрія Лесіва «Куди і звідки». До речі, саме ця книжка перемогла в конкурсі «Книжкового Арсеналу» та Гете-інституту на найкращий дизайн і вона ж є нашим цьогорічним лідером із продажу прав за кордон – у 10 країн світу (загалом книжку продано у 13 країн).

Цьогоріч ми почали реалізовувати ґрант від програми Європейського Союзу «Креативна Європа» і видали 4 книги в межах проєкту «8 шляхів до емпатії»: «Кепський день містера Брауна» Лу Пікок у перекладі Катерини Міхаліциної, «Найсамотніший кит у світі» Кім Крабел у перекладі Ірини Коваль, «Олівія і два її життя» Гайді Лінде та «Яґґер, Яґґер» Фріди Нільсон у перекладах Наталі Іваничук.

Серед видань цього року також книжка Наталії Ясіновської «Любов, дідусь і помідори», 10 гривень від вартості кожного примірника якої перераховуємо до благодійного фонду «Таблеточки». А від вартості книжки Євгенії Завалій «Місія «Порятунок»: ведмеді» кошти перераховуємо на підтримку ведмежого притулку «Домажир». Другий рік поспіль благодійну складову має і мій мотиваційний планувальник «Мій квітучий рік»: з кожного придбаного примірника 10 гривень іде на добру справу – на закупівлю обладнання для львівської лікарні ОХМАТДИТ, яка має унікальних фахівців і де лікують дуже складні випадки дитячих захворювань.

У цей черговий рік зміненої реальності ми таки взяли участь у міжнародній книжковій виставці у Франкфурті, а також відвідали професійну програму в Стамбулі та виставку у Празі. Завдяки цим активностям та програмі Translate Ukraine від Українського інституту книги вдалося підписати 60 контрактів з продажу прав на переклади і видання творів українських авторів у 26 різних країнах. Новими ринками для наших книжок стали Нідерланди, Колумбія, Іран та Індонезія. Найбільше контрактів було підписано з видавцями з Італії, Німеччини, Польщі та Китаю.

Ми так само багато купували прав на іноземні видання. А от привезти іноземних видавців в Україні стало надто великим викликом у карантинні часи. І попри це, ми все-таки здійснили свою мрію – і знаменитий польський репортажист Вітольд Шабльовський приїхав до нас з надзвичайно успішним туром українськими містами на підтримку своєї книжки «Як нагодувати диктатора».

Наші промоційні активності не втрачали темпів, навпаки нарощували обертів. Ми провели понад 250 онлайн та офлайн подій. Наші автори брали участь у майже всіх доступних книжкових та літературних фестивалях. Дуже добре спрацював цього року у Дніпрі BookSpace, у Маріуполі – Mariupol OpenBook. А в українському прифронтовому Нью-Йорку вперше відбувся «Нью-Йоркський літературний фестиваль», який заснувала наша авторка Вікторія Амеліна. До речі, саме Вікторія цього року отримала премію Джозефа Конрада за книжку «Дім для Дома», видану «Видавництвом Старого Лева». І лауреаткою найвагомішої української премії – Шевченківської – на початку цього року стала також наша авторка – Оксана Луцишина за книжку «Іван і Феба».

Найголовнішою подією року я вважаю святкування 20-річчя «Видавництва Старого Лева». Наразі переважно в онлайн-форматі, але у січні ми ще запросимо наших великих і маленьких читачів на традиційну гаражку з ярмарком, майстер-класами і святковим концертом. До речі, саме до цієї дати ми видали книжку «Нові казки Старого Лева», яка, віримо, стане настільною книжкою багатьох поколінь.

Наші серця сповнені вдячністю до всіх, хто був поруч упродовж цих двадцяти років. Сторінки соцмереж у грудні рясніли привітаннями від величезної спільноти людей Старого Лева – читачів, авторів, усіх причетних до процесу видання і читання. Ми почули велику кількість неймовірних історій, пов’язаних із «Видавництвом Старого Лева» і книжками, які ми видаємо. І власне ці історії свідчать про те, наскільки ширшим є феномен «Видавництва Старого Лева», ніж просто компанії, яка створює книги, тому що це величезна спільнота проактивних людей, для яких наші книги стають інструментом розбудови свого дому – маленького приватного і великого суспільного. Окрім просто привітань, ми отримали величезну кількість розповідей від людей про те, з якої книжки їхні діти розпочинали читати, про те, як з’явилася книга у їхньому житті, що вона змінила і яких людей притягнула в їхнє життя.

І справді, мені завжди хотілося, щоб «Видавництво Старого Лева» було домом для багатьох людей, і щоб тут у затишку можна було знайти для себе ту єдину важливу книгу, яка дасть тобі відповіді на важливі запитання, і щоб у стінах наших офісів і Книгарень-кав’ярень працювали люди з великим серцем, і щоб тут були діти, щоб тут було багато світлих думок. Я радію, коли бачу, що у Книгарнях-кав’ярнях Старого Лева панує атмосфера, в якій люди почувають себе комфортно, тут можна випити гарячої кави і поспілкуватися.

І з кожним роком таких місць любові і сили ставатиме все більше!