Любов, страждання, сум, втрата, радість, надія… У поетичних рядках поети закодовують різні емоції, як позитивні, так і негативні, аналізують актуальні події у власному житті чи у світі, діляться страхами і сподіваннями. Сьогодні зібрали для вас кілька збірок віршів – нехай одні із них допоможуть пережити ваш біль, інші – зарядять на добро.

Юлія Мусаковська, «Бог свободи»

В усі часи були і будуть ті, хто вірять у божественну природу свободи, готові платити за неї своїм спокоєм, і навіть життям. У книжці Юлії Мусаковської — історії становлення, боротьби і трансформації, коли повсякденне стає силою, а сила перетворюється на вразливість. Авторка працювала над цими текстами протягом 6 років; чітка, лаконічна і водночас об’ємна поезія – це певний підсумок, зріз персональних та історичних подій, досліджування меж своєї любові, свободи, країни.

Василь Махно, «Одновітрильний дім»

До поетичної збірки Василя Махна «Одновітрильний дім» увійшли вірші, написані протягом 2018–2020 років. У них — океанічні простори та безмежжя атлантичних узбереж, над якими пролітають кити, серпневі комети й серпокрильці, кукурікають дощі, а Бах, замість музики, займається плеканням бджіл. З вікон поетового дому, що пливе під одним вітрилом, видно найдрібніші деталі світу, чути, як баламкають бакени і з’являються рідні та далекі береги.

Ірина Шувалова, «каміньсадліс»

Назва книжки натякає на те, що різні субстанції в ній, як у реторті алхіміка, зливаються одна з одною, утворюючи щось нове. Люди у віршах збірки розпадаються на елементи, а світ речей несподівано озивається людськими голосами. Усуваючи пробіли не лише між словами, а й між речами, авторка досліджує феномен пам’яті на її найглибших, найорганічніших рівнях, де рідні й чужі сплітаються кровоносними системами, як дерева корінням. Це книжка про належність — часові, місцю та людям — і про неспроможність остаточно визначити себе жодною із цих належностей.

Мар'яна Савка, «Радуйся, жінко!»

Ця книга наповнить читачів радістю та щастям! Лірична героїня у текстах вже достатньо смілива, щоб бути собою, танцювати, співати і кохати на повну силу. Вона вже достатньо сильна і досвідчена, щоб вести за собою інших, вдихати віру і давати впевненість, що всі ми прийшли у світ для радості. Мар'яна Савка закликає до щастя. Феєрія емоцій, чуттєві і чесні тексти та внутрішня музика поезії – дарують відчуття польоту усім, хто наважується відкрити збірку, усім, хто наважується жити своє життя.

Анна Малігон, «Розарій»

Поезія Анни Малігон — це завжди трохи інтим. Така тональність зумовлена, мабуть, внутрішньою потребою авторки зберегти тривку фактуру найголовнішого попри все — війну, зневіру, сплюндрований час. Поетка пише однаково проникливо і про профанне, і про сакральне. Для неї, здається, немає різниці — горобина в інеї, смарагдова пір’їна чи ціле людське життя. Градус довірливості й теплоти завжди надвисокий — аж до шепоту, аж до обіймів, аж до сповідальної сльози. Тому не дивуйтеся під час читання ілюзії тонкої руки на вашому плечі.

Ганна Яновська, «Золотий носоріг»

«Золотий носоріг» — поетична збірка не про екзотичну Південну Африку, це радше книжка про ту Південну Африку, яка на душевній мапі десь межує з Україною. У ній є високі гори і пишні квіти з власними чарами, давні риби й капітан літака, є революціонери й біженці, пінгвіни на жаркому березі, вуличні торгівці й великий прибережний вітер.

Ярина Сенчишин, «Розплєси»

Відлуння далеких історій і Чорного Черемошу втілилися у тексти, де органічно поєднується прадавнє і теперішнє, гори і міста, карпатські традиції і галицькі обряди. Поетка наче демонструє відтворюваність одних і тих самих сюжетів, які по-різному грають нами у різний час та у різних декораціях, наче вічні сюжети чи правила шахової гри, що не міняються уже століттями, але завжди захоплюють нас. Вони складаються у найважливішу гру — життя.