Цьогорічне видання нового роману Кадзуо Ішіґуро стало однією з найочікуваніших літературних подій у світі. А в Україні книга «Клара і Сонце» вийшла всього лише через кілька місяців після оригінального видання. Переклала роман Ганна Лелів, а обкладинкою книги читачі можуть завдячувати Оксані Йориш.

Оксана проілюструвала всі книги Кадзуо Ішіґуро, які вийшли у «Видавництві Старого Лева». Художнє оформлення серії книжок Ішіґуро вироблене в одному впізнаваному стилі, але разом із тим кожна книга наділена своїми особливостями. Детальніше про це, а також про роботу над обкладинкою роману «Клара і Сонце» розповість сама художниця.

 

ПРО РОБОТУ НАД ІЛЮСТРУВАННЯМ

Мої роботи над обкладинками починаються не з того, що я швидко прочитую книжку й одразу починаю малювати. Зазвичай мені потрібен певний час, щоб прожити книгу. Я маю походити, подумати, почитати книжку під різним кутом, глянути на обкладинки, які робили до мене. Потрібно обдумати асоціативний ряд і зрозуміти, що саме я хотіла б, щоби читач побачив у книзі. Яким саме образом я хочу до нього достукатись. У якій тематиці хочу передати настрій твору. Адже можна говорити прямим образами, а можна — асоціативними й надзвичайно чуттєвими. Комусь промінь світла може сказати все, що потрібно. А тінь, яка розділяє обличчя, дає проблиск надії. Я люблю, коли люди, дивлячись на обкладинку чи ілюстрації, бачать різні речі, але всі вони тематично правильні й відповідні. Це дуже цікаво.

Отож, після довгих роздумів я починаю малювати перший ескіз, другий, третій… Ще не показавши малюнки редакторам у видавництві, я вже бачу, який образ вдалий і чи вдається мені передати те, що я хотіла. А вже коли я задоволена результатом, то надсилаю на затвердження.

 

ПРО ПОЧАТОК СЕРІЇ КНИГ КАДЗУО ІШІҐУРО

У 2016 році нам із Назаром Гайдучиком, який тоді працював у «Видавництві Старого Лева», надійшла в роботу книга «Не відпускай мене». Це була перша книжка Кадзуо Ішіґуро, над якою ми працювали, і вона була найважчою. Не тільки через те, що вона цікава і відповідальна, а й тому, що ми розуміли: це початок книжкової серії. Хотілося передати внутрішній стан автора, придумати глибокі образи і постаратися ілюстративно втілити все, що автор написав словесно.

Ми довго шукали матеріали, якими можна було б це намалювати. Обдумували стилістику, композиції, техніки. Згодом зійшлися на техніці вугілля, щоб малюнки були живі, легкі та настроєві. Із можливістю передачі драматичності і глибини. Із можливістю читачеві побачити в кожному образі і штриху щось своє. Щось цікаве і глибоке.

 

ПРО КОЛЬОРИ ОБКЛАДИНОК

Основним кольором є темно-сірий, максимально наближений до кольору вугілля. І додатковий колір пантону, який значно підсилює емоційність та драматичність кожної окремої книжки.

Вугільний колір залишається основним, а додатковим акцентом є якийсь інший, максимально наближений до тематичності й символізму книги. Хотілося, щоб кожна обкладинка в цій серії відрізнялась композицією та своєрідним підходом до матеріалу, адже працювати з вугіллям можна по-різному. Можна малювати пастозно, можна розтушовувати, розтирати, робити малюнок більш розмитим, димчастим або текстурним.

Прочитуючи кожну книжку, я вже на етапі скетчів або на початку створення загального образу намагаюсь зрозуміти, як саме ця книга хоче бути оформленою. Як краще одягнути її, щоб те повідомлення, яке автор формує для читача, було правильно передане.

Потрібно, щоб зображення і текст працювали в тандемі. Тому можна побачити, що є книжки із більш чітким штрихом, а є — із більш розмитим. Це формувалося залежно від настрою і загального стержня та образу книжки.

ПРО РОБОТУ НАД ПЕРШОЮ КНИГОЮ

У роботі над ілюструванням «Не відпускай мене» хотілося зробити щось схоже на кадри із фільму. Зокрема для того, щоб підсилити ідею та головну думку автора книги.

Під час ілюстрування я прочитала цю книгу, мабуть, тричі. У процесі читання одразу з’являлись динамічні й ритмічні образи. Потрібно було розставляти кадри по книжці, щоб до кожного розділу була рівномірна кількість ілюстрацій. Після цього почалась робота над розкадровками, композиціями, ракурсом. Мені хотілось, щоб всі ілюстрації композиційно відрізнялися між собою, були цікавими, мали різний ракурс, масштаби й технічні підходи до ілюстрування. 

ПРО РОБОТУ НАД КНИГОЮ «КЛАРА І СОНЦЕ»

Обкладинка до найновішої книги далась мені доволі швидко. «Клара і Сонце» видалась дуже цікавою та сучасною в плані тематики і подачі. Ця історія є нашим близьким майбутнім, її варто сприймати в алегоричному сенсі та з проєктуванням на теперішні проблеми. Тож мені хотілося зробити її актуальною, зі збереженням стилю та з розумінням того, про що йдеться. Щоб читач міг побачити в образі дівчини на обкладинці як робота, так і живу людину. Я хотіла передати протиріччя цих двох образів. Їхню боротьбу в певному сенсі.

 

ПРО ІДЕЮ ОБКЛАДИНКИ

Особа, зображена на обкладинці, може бути і роботкою Кларою, і людиною. Будь-якою людиною, навіть кимось із нас. Це людина, яка перебуває в світі тут і зараз. Мені хотілося передати секунду, мить. Ту мить, коли ми дивимося у вікно чи стоїмо на вулиці й падає промінь світла. Промінь, який щосекунди рухається, який є миттєвим і тимчасовим. У будь-який момент сонце може зайти за хмару, і все зміниться.

Погляд цієї дівчини є миттєвим. У ньому і впевненість, і легкість, і частково смуток. У ньому сила, яка дає розуміння того, що вона знає, куди дивиться. У цю мить можна відчути і страх, і впевненість, і біль, і швидкоплинність часу, і бажання якоїсь теплоти від цього проміння.

На оці можна побачити блік. Він виглядає штучним і бринить водночас як сльоза, і як кристал, що дає відчуття несправжності цього ока. І дає розуміння того, що часто все у світі може бути оманливим. Те, що нам здавалося справжнім, може таким не виявитись. Це гра між реальністю й вигадкою.

 

ПРО НАЙВАЖЛИВІШЕ В ІЛЮСТРУВАННІ КНИГ

Найважливішим для мене є передача настрою. Не стільки анатомічно або світло-тіньово правильно, скільки так, щоб людині хотілось розглядати ілюстрацію знову і знову. Щоб кожного разу могла побачити якісь свої спогади, якийсь нерв та емоцію. І щоб сама ілюстрація могла по-різному промовляти до людини і залежала від розуміння прочитаного тексту. Для мене важливо, щоб ілюстрація говорила з читачем.